Тур второй.
Стартует сегодня, 11.06 после публикации этой темы. Прием работ заканчивается в 23:59 17.06.2011, после этого отводится три дня на критику и оценивание. До начала отведенного срока рекомендую воздержаться от постов с оценками, дабы не сбивать с толку и не смущать конкурсантов. На всякий пожарный: Правила конкурса.

Тема второго тура:
Человек из ниоткуда.

©
Представьте себе мир, в котором появляется Человек. Обычный живой человек, из плоти и крови. Такой же как вы, как я. Как еще шесть с половиной миллиардов населения нашей планеты. У него есть какая-то цель в этом мире, и он стремиться ее достичь. Но есть только одна загвоздка. Жители этого мира никогда не видели людей. Для них появление человека - все равно, что для нас визит летающей тарелки с инопланетянами на борту. Вот тут у человека и начинаются неприятности...


Всем удачи и творческого вдохновения.

картинка такая позитивная
ждем позитива и в рассказах

- Потім розповіш мені усе, добре? В деталях, з описами пейзажів та особистостей, – Тетяна дещо нервово усміхнулась і схопила Василя у міцні обійми, - Ти тільки там з усім погоджуйся, що б він не казав, роботу бери, ініціативу занадто не проявляй, поводься стримано, маринарку не знімай, а капелюха…
- Містере Корнійчук, літак чекає.
- Тань… Я все знаю, - усміхнувся Василь, - Буде добре. Чекай мене завтра ввечері.
Він поцілував її й пішов за чоловіком у чорному костюмі до літака. Новенького білосніжного літака, які до цього Василь бачив лиш у фільмах. На таких літаках могутні бізнесмени та політики подорожують світом, вирішуючи свої надважливі питання. Питання життя та купи грошей, як десь недавно чув Василь.
Усередині літак виглядав ще розкішніше, аніж ззовні. Велике зручне крісло, у якому не сидиш,а радше висиш й усі м’язи розслаблені. Перед тобою столик з напоями: коньяк, шампанське, пиво, соки, кава, чай. Припинивши на секунду крутити головою, Василь все ж наважився запитати.
- Я перепрошую, а яку конкретно справу має до мене пан Джонс?
- Ви дізнаєтеся це на місці, містере Корнійчук. Містер Джонс не уповноважив мене для розголошення цієї інформації. – чорні окуляри не висловлювали жодних емоцій. Як і решта обличчя.
- Просто справа в тому, що я не знаю, чим так могли зацікавити мої інженерні здібності настільки відому людину. Я ж простий інженер і заробляю три тисячі щомісяця.
- Думаю, це доволі скоро зміниться.
Більше розмовляти з цими чорними окулярами Василь налаштований не був. Він розслабився у кріслі, налив собі томатного соку й попивав його, дивлячись в ілюмінатор. Внизу зникала Україна, ховаючись за стрімко охоплюючими усе навкруги хмарами.

***

Правду кажуть ті, хто розповідає, наскільки важкою є робота авіадиспетчера. Постійна напруга, неймовірний режим роботи і неабиякі розумові здібності. Котрі ще й треба використовувати.
- Слухай, хлопче, ти працюєш тут другий день і я зовсім не дивуюся, що робиш ти це настільки бездарно! Роджере, перевір, будь ласкавий, ти. – Стівен МакДалл, головний авіадиспетчер аеропорту Хітроу, витер піт з чола й відпив трішки води з пляшки.
- Добре… Значиться, молодий, показую… Оце ото, значиться, є така крапочка – вона символізує літа… А де ж це РТ-237?! Стів, їх нема на радарі.
- Та як же нема на радарі, у них прибуття через три хвилини заплановане. Є вони на радарі. – пляшка все більш пустішала.
- Так ото ж… Через три хвилини, а РТ-237 нема. Ось є РТ-301, ось он РТ-293. А їх нема.
- Роджере, літаки у небі не пропадають! Поглянь уважніше!
- Хай мене грім, та нема ж, кажу тобі!
Стівен МакДалл підійшов і подивився сам. Крапочки, яка б символізувала борт РТ-237, не було. Стів хотів випити ще води, але пляшка вже була пуста.

***

- Доброго вечора, в ефірі новини БіБіСі. У студії ведуча Крістен Треворс. Далі ми розповімо про таке…
- Крістен, пішов текст, екстренна інфа. Давай! – почулося у навушнику.
- Я перепрошую, проте ми маємо гарячу інформацію! Кхем… Сьогодні у небі над Північним морем зник приватний літак відомого англійського бізнесмена Дейвіда Джонса. Як розповіли рятувальні служби, жодних уламків літака не знайдено. Сигналу SOS чи будь-яких повідомлень про аварію не надходило. Ми будемо відслідковувати цю ситуацію і повідомимо вас, щойно з’являться свіжі відомості. А зараз – наступні сюжети…

***

Відкривши очі, Василь побачив навколо довгий широкий пляж. Дув легкий вітерець, приємно овіваючи обличчя. В ногах відчувався холод. Василь глянув униз – воно й не дивно, він лежить по пояс у воді. Чоловік виліз на пісок так, щоб хвилі припливів його не діставали і ліг на спину. Небо виглядало незвично. Замість блакитного воно було якимось сірим і навіть трохи металевим. Як би сказав будь-який автомеханік – «кольору мокрого асфальту». По праву руку – море. А по ліву – пляж.
- Де ж це я взагалі? Й що сталося? – запитав сам у себе Василь.
Мабуть, літак розбився, а самого Василя винесло на берег з припливом. Це перше, що приходило в голову. Більше жодного логічного пояснення придумати він був не в змозі.
- Треба вставати. Шукати якихось людей. Розібратися, що тут відбувається.
Василь піднявся на ноги, обтрусив одяг від піску. Як на диво, нічого не боліло, нічого не зламав, розум був ясний. І це після авіакатастрофи. Ну що ж, потрібно рухатися вперед.
І лише Василь встиг це вирішити, як сталося те, що завжди стається в таких ситуаціях. А саме – несподіване й непередбачуване.
Пісок у буквальному сенсі заворушився й почав здійматися вгору. Закружляв, немов піднесений вітром, але для подмуху вітру він рухався занадто організовано. За кілька секунд із цього піщаного танцю сформувався силует людини. З піску.
Їх було двоє. Здавалося, вони щось говорили Василю. Так, це однозначно були слова, проте зрозуміти їх сенс він ніяк не міг. Тоді один з піщаних чоловіків, котрі, до слова, виглядали однаково і дуже схоже на самого Василя, сказав щось іншому й їхні слова стали зрозумілими.
- Даал? Ти даал? Звідки ти прибуваєш? Дай відповідь, прошу тебе.
- Я? Я… - Василь зніяковів, - Мене звуть Василь. Я з Рівного. Василь. Мене… Я – Василь.
- Василь. Ти даал, Василь? – повторила одна з піщаних копій.
- Даал? Я… Я не знаю.
- Лю-ди-на? Ти лю… лю-ди-на?
- Так, так. Я людина, звичайно, - ця розмова подобалася йому дедалі менше, - А хто ви?
- Хо, бачиш, як добре, що ми зберегли цю древню базу знань. Це ж…
І далі Василь знову перестав їх розуміти, оскільки вони повернулися до своєї дивної мови й мало звертали на нього увагу. За кілька секунд їхня піщана оболонка теж зникла, осипавшись додолу. Василь стояв, розгублено озираючись навколо і нічого не розумів. Проте довго так стояти йому не довелося.
Він відчув, як його тіло легшає, здіймається у повітря й летить, віднесене вітром. Подивившись донизу, Василь помітив, що пляж закінчився й він уже летить над якимись безмежними лісами, а вдалині видно ще й озера та долини. Раптом він зрозумів, що може бачити не лише очима. Уявивши собі Рівне, він у цю ж мить побачив його. Але зараз воно виглядало швидше не як місто, а як лісова галявина.
Василь міг бачити будь-що.
Ще він зрозумів, що у нього немає тіла. Стало чітко зрозуміло, що воно тепер не потрібне. Була свідомість, його окрема індивідуальність, але було й щось загальне, з чого при бажанні можна було черпати безмежну кількість інформації. Усе це лилося на Василя хвилями. Він легко усвідомив, що відбулося. Земля тепер звалася Інтелгою. Епоха космічних відкриттів – давно пройдений етап. Людство, не дивлячись на цілком реальні можливості, все ж таки не знищило саме себе, а змогло розвинутися до тієї межі, за якою матеріальне відпадало й залишалося лише нематеріальне. Життя перейшло у наступну, більш розвинуту фазу. Суспільство стало єдиним та неподільним.
І його прийняли. Без співбесіди, без запитань і вияснень. Його просто прийняли.

Отредактировал Shahor - 12.06.2011 - 19:21

Shahor

"Розповіси". Или это стилизация ?

Двоеточие вместо тире.

Просто "зник приватний літак". Если кто-то зафиксировал исчезновение, это значит, что зафиксировали (видимо, на плёнку/флэшку/диск) именно сам процесс телепортации/провала в чёрную дыру/растворения в воздухе.

По смыслу тут у меня будет больше претензий, чем в первый раз.
К теме шёл долго: рассказ уже совсем почти заканчивается, а герой всё никак не на острове.
Финал непонятный вообще. Внезапно человечество отапгрейдилось до неузнаваемости, пока героя выносило на берег. Или автор тонко намекает, что самолёт засосало во временную аномалию? Догадка у меня в голове проскочила, но, прочитав рассказ, я в ней не уверен. Что не есть хорошо. Да и вообще конец как-то не сильно лепится. Куча линий сюжета отрублена к чертям: зачем капитану бизнесмену Дейви Джонсу так резко понадобился инженер с плохонький зарплатой в гривнах, что там с Татьяной и т.д.
Ну и не люблю я всех этих бестелесных сверхлюдей, подсоединённых к космосу и живущих почти коллективным разумом в утопии. Немытые мутанты-индивидуалисты на ржавых боевых роботах намного интересней . Как для примера.

Так. Тут свідомо.

А тут дійсно помилка, не помітив.

Теж згоден.

Я думав, що фраза про пройдений етап космічних відкриттів чітко вкаже на транспортування героя в далеке майбутнє.

Ну фінал і задумувався незрозумілим. Лінії бізнесмена і дружини й не повинні були розвиватися. Це другорядне. А от наскільки вийшло передати основну ідею - це вже судити не мені. Бачу, що не до кінця добре.

Отредактировал Shahor - 12.06.2011 - 19:24

гммм, странно что не из воды о_О

мое воображение снова сломалось)

А вообще жутко беспомощно, сорри.

ПРИСОЕДИНЁННОЕ СООБЩЕНИЕ:

бугага
он был на радаре, потом исчез, это зафиксировали
типа "ааа ппц такие-то координаты, було-було а потим НЭМА"
это и называется "было зафиксировано исчезновение"
твое замечание - глупая придирка к тексту =(

Akan
Ох, ещё и в репу. Ты сексуальную неудволетворённость сублимируешь, или как? Вечно пропадаешь на полгода, а как снова появляешься, в обязательном порядке надо сделать какую-то гадость по отношению к моей скромной персоне. Просто мания какая-то.

Судя по тексту, прямо в риал тайме не фиксировали: диспетчер отвернулся, а когда опять глянул - нифига нет. Могли посмотреть в записи потом, да. Браво, ты меня подловил.
Только вот зафиксировать можно исчезновение точки на радаре. А сами самолёты обычно не исчезают, они разбиваются...

И вообще, юзай редактирование, нечего тут даблпостить. Соединил.

Metatron
Плиз, скукож пикчу в шапке, а то ведь растягивает страницу. Не у всех тут Full HD-мониторы.

Klimat

ну и полет фантазии

сэнк ю

Скукожил

Metatron
Лол, эта гадость даже на Full HD растягивает, т.к. слева же на форуме имеется поле под аватары и прочую инфу.
Я, конечно, заадблочу и дело с концом, но по отношению к прочим посетителям темы некрасивый поступок, вот. Аффтар, устыдись.

Klimat
Ты прав, другие ни в чем не виноваты =)

Metatron
А йа чем виноват?

Klimat
Ты, пожалуй, тоже ни в чем не виноват, но отредактировать репутацию я тебе уже не могу

[Удалено автором]

Отредактировал Thraxas - 15.06.2013 - 11:56

Thraxas

Рассказ ни о чем, неинтересный, затянутый, плохо написанный. Ты сам - козел редкий.
Сразу ставлю 1 только потому, что меньше по правилам нельзя.

Кто-то тут собрался обойти правило 1.5...

А мне кажется, кто-то эффективно использовал право, содержащееся во второй части того же пункта.

Akan
А мне так не кажется, т.к. то вообще ни разу не право, а просто небольшое пояснение, покрывающее большую часть ботов, но не всё их множество.

Akan
А смысл?

Akan/Thraxas
Ну, ты знаешь, я тебя терпеть не могу, но рассказ хороший. Оригинальная задумка, ссылки на культуру всякие, форма приличная и тема выдержана. Гуд, гуд.
Только вот этого не понял:

Предложение стилистически ужасное, я и после десятка прочтений так и не могу до конца понять, что имел в виду автор. Ну и запятая перед "как", не?
Ах, да, можно поспорить о необходимости того единственного мата. Мне кажется, убери его - текст ничего не потеряет. Соответственно, нафиг он вообще тут нужен?

Klimat
Спасибо на добром слове.
И попрошу - Akan ни при чем. Он говорил мне, что даже ЛС вам обоим с Metatron-ом по этому поводу написал, чтобы прилюдно ни с кем не ругаться.

Угу, я даже перестал удивляться. =)

Гм, согласен. Проблема в том, что я очень ясно себе это представляю, и выглядит красиво. Так что отказываться от именно такого описания не хочется, а сформулировать, чтобы было понятно - не получилось. Теперь, надеюсь, лучше:

Меня он тоже смущает. Но я пытался убрать, и таки в том абзаце чего-то не хватает. Грубость там нужна, она уместна. Что-то противное вроде "насрать" еще более не к месту, чем мат. "Плевать" - да ладно, тоже мне грубость. Вот так вот. Наверное, пусть побудет. Придумаю что-то получше - заменю.

Shahor
Ко всему перечисленному добавлю, что опять уход от темы:

И где это все? Как космические открытия вяжутся к путешествиям во времени? То есть, после космоса изобрели Тардис машину времени, отправились в прошлое и прихватили оттуда инженера? Зачем? В общем, очень незаконченное произведение.

AgressoR
Ну взагалі самі вони там ні до чого. Герой потрапив у майбутнє абсолютно випадково. І головна ідея була в тому, що він потрапив ніби ж у суспільство людей, але й не людей одночасно. І навіть ці мегарозвинуті істоти зробили його рівним собі, а не копнули в дупу із самовпевненою посмішкою.

Але якщо мені доводиться це пояснювати, то я погано подав дану ідею. Мушу визнати

Shahor
Представление о людях эти существа имели, даже наводящие вопросы спрашивали. И неприятностей у чувака не было. Как и цели.

AgressoR
Так, згоден. Не до кінця дотримався теми.