МИК Форум
Сеть IsWith.Us: MИК ПорталОнлайн-игра ЗмийGamlist
Аркада Помощь Поиск Участники Календарь"" Закладки Репутация Упрощенная версия
    Страницы: (4) [Все] 1 2 3 ... Последняя » ( Перейти к первому непрочитанному сообщению ) ОтветитьНовая темаСоздание опроса
> Квіти
Olgerd
Дата 18.05.2007 - 15:39
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Буду постить по мере написания. Возможно, не слишком часто, но буду стараться не слишком редко... Пока только вступление.

КВІТИ

Порох (замість прологу)

Сонце у вікна. Наче війна світів радості і смутку, наче погляд через безодню, наче бридка піщинка у оці. Ріже промінням повітря, і важко дихати, і важко відрізнити, де закінчується світло, а де починається її волосся...
Вона солодко потягається. Щоранку ходить на балкон, щоранку п'є каву, щоранку кудись іде. Іде щоб повернутися, щоб віднайти себе удома, щоб зануритися у спокійну темряву своєї маленької квартири. Щоб сидіти, дивитися у мигтіння телевізора, закутившися у теплу пухнасту ковдру, пити теплий чай і віддаватися смутку і самотності.
Щоб уночі пірнати у сон.
Щоб бути вільною вовчицею у чарвному лісі.
Щоб вільним шулікою ширяти над пагорбами дерев.
Щоб примхливим світлячком нишпорити у найпотаємніших куточках.
І відчувати світ не так, як люди.
Щоб здихатися буднів, самотності, сірого світу. Зі злим сонцем, котре руйнує сон і повертає із казки.
І знову закрутилося: кава, балкон, телевізор, ковдра...
А потім її знайшли мертвою. Хтось розідрав її і виклав її нутрощі візерунком лісу...

Отредактировал Olgerd - 18.05.2007 - 20:33


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 18.05.2007 - 18:10
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
01 Ти знову повернешся?

«…аномалії виникають на сьомому та тридцять четвертому шарах ноосфери. Неможливість детальніше вивчити ці аномалії пов’язана з недостатньо потужним обладнанням, проте скоріш за все цей феномен…»
Аспірант третього року Олесь Набрій відкинувся на спинку стільця і заплющив очі. В голові паморочилося, думки розбігалися хто куди, і писати дисертацію було вкрай нелегко.
- Таекрас аное ре? – спитав голос з-поза спини.
Олесь не дивлячись витягнув цигарку із пачки і жбурнув її за плече. Таон-3 спритно впіймав її нижнім джгутиком, підпалив і затягнувся.
- Ну як там?
- Та нічого в голову не лізе.
- Я ж тобі вчора казав – не чіпати ту пляшку. От і доналивався, що анальгін не допомагає. Тьху.
- Слухай, відчепися. І без тебе тяжко. Завтра це лайно потрібно віддати Миколайовичу, бо інакше він знову згадає що я тут тримаюся на його чесному слові.
- Гаразд, гаразд – кіборг заскрипів коліщатами і від’їхав до дверей.
Уже виходячи, він обернув свою оптичну псевдоподію до Олеся.
- Тільки чомусь мені здається що краще було б для тебе якби тебе вигнали.
- Дякую на доброму слові! – Олесь натиснув кнопку вакуумації ноокамери. – Зайдеш завтра, ти мені потрібен для обробки даних. На цьому, - він показав на нейропроцесор на столі, - я буду рахувати дані до нових віників.
- Завтра повернуся. – прогримів трошки зіпсований статичним потріскуванням голос.
Зітхнувши, Олесь примусив себе повернутися до роботи. Розігнавши тріангулятор, він наповнив ноокамеру записом хвилини думок двадцяти одної особи і пропустив розряд. Аналізатор тоненько заволав, і кімнату заполонило сяйво…
Преший шар. Другий, третій, четвертий…
Сьомий.
«Пірнай у нас…»
Голос ніби проривався крізь радіоперешкоди…
Восьмий.
Десятий.
Сімнадцятий.
Двадцять восьмий.
Тридцять четвертий…
«Пірнай до нас, ти вже почув. Ти знову повернешся? Розподіл нормальний… Розкажу я тобі казочку… Із нами будеш вільним…»
Сорок другий.
Прилад дійшов до зупинки. Голоси замовкли, екран приладу клацнув і висвітив діаграму з двома явними стрибками – на сьомому та тридцять четвертому шарах. Прилад клацнув ще раз, програма – диктофон показала аудіограмму запису.
Тиша.
Ніяких глосів.
Тільки десь у підсвідомості ще лунає: «Пірнай до нас… Пірнай у нас…»


Олесь зібрав речі, вимкнув живлення, знеструмив приміщення і вийшов за двері. Пройшовши довгим коридором без вікон, він попрощався із бабусями на виході і вийшов надвір. Пішов дворами.
Під вікном росли квіти. Цей візерунок, цей колір, цей аромат… Вони з’явилися декілька років тому, під час першої сонячної бурі. І після того розповсюдилися скрізь, стали вже звичними, проростали на кожному клаптику незакритої землі. Не зважаючи, Олесь звично пройшов повз них.
«Пірнай у нас…» - наче вдарило у голові.
Олесь здивовано повернувся.
«Пірнай у нас… Пірнай до нас…»
«Правий Тао, не потрібно було так пити вчора…» - промайнула думка.
Олесь знизив плечима, повернувся і пішов далі. Дивні квіти ще деякий час спостерігали за ним, потім знову байдуже повернули свої пелюстки сонцю.
«Ти знову повернешся?»

Отредактировал Olgerd - 18.05.2007 - 18:54


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 18.05.2007 - 19:18
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Реприза (сон Олеся)

Пірнай у нас... Іди до нас... Ти будеш із нами, не будеш самотнім. Ми прийшли щоб ніхто не був самотнім. Ми знаємо про що ти живеш, про що відчуваєш. Ти полети до нас, небо поглине тебе у своїх полум'яних хмарах, і лише сонце буде владарювати над тобою. Ти станеш такою ж квіткою, ти будеш жити довго, поки будуть квітнути твої квіти... Доки візерунки лісу на твоїх очах будуть горіти на сонці. Доки ти будеш мовчати, самотній серед таких як ти... Ти не будеш самотнім. І коли сонце спалить тебе у порох, ти злетиш нечутною хмаркою і назавжди ... Снитися тобі будуть дивні сни, у них будемо ми, у них буде сонце, небо, і ти забажаєш ... Ти забажаєш сна навіки. Ти вже почув нас; ти будеш іти до нас, будеш приходити милуватися, а потім потроху станеш одним із нас. Будеш із нами. Будеш із нами. Будеш із нами...
Будеш вільним.
Бо як сонце розітне повітря в новий раз, ти не зможеш... Ти прийдеш.


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Loky
Дата 18.05.2007 - 20:05
Цитировать сообщение
  • Хороший Грандмастер
  • Сообщений: 505
  • Репутация: 82
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Интересно. Мне все больше и больше нравится твой стиль. Только пока не слишком понятно, давай дальше чтоб мы могли разобратся.


--------------------
Steal a gun to kill time

Now. Here. Nowhere.
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Olgerd
Дата 18.05.2007 - 20:32
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Цитата
Интересно. Мне все больше и больше нравится твой стиль. Только пока не слишком понятно, давай дальше чтоб мы могли разобратся.


Всё станет понятно... Со временем...
Извиняюсь за очепятки, печатал начало немного спешно и не на своём компеicon_smile.gif Поправляю по мере нахождения.

Отредактировал Olgerd - 18.05.2007 - 20:36


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 20.05.2007 - 13:36
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
03 Квіти

- Гей, хлопче, прокинься!
Олесь повільно підняв голову. Водій тороїда, в якому Олесь їхав додому, штурхав його за плече.
- Прокинься, приїхали! Кінцева!


Олесь зайшов до квартири, роздягнувся, поставив чайник та ввімкнув мікрохвильову пічку. Пічка була велика, раритетна, неначе прямо із довоєнних часів. Хоча, скоріш за все, так воно і було.
Він визирнув у вікно. Повз клумби з квітами іноді пролітали ховери, прогудів великий пасажирський тороїд, в вечірньому жовто-помаранчевому небі стрімко пронеслися воєнні "кип'ятильники" - напевно, навчання...
Олесь замкнув вікно, опустив фільтри і ввімкнув кондиціювання. Потім ще раз поглянув у вікно, на відфільтровано-блакитне небо, сів на диван і ввімкнув вмонтований у шпалери телевізор.
- ...взагалі, числа 7 та 34 дуже часто використовувалися...
Олесь різко повернувся до телевізора.
- А взагалі, в записах даної секти дуже часто згадується "візерунок лісу", зображення, котрі знайшли при обшуку зони забруднення, спустившись у печеру котру викрило вибухом однієї із в-бомб. Корпорація регулярно організовує експедиції, і, отже, знайти щось цікаве, щось корисне дуже ймовірно. Корпорація піклується про нас, постачає нас усіма необхідними для життя продуктами, транспртними засобами, та охороняє нас усіма достепними методами. Ми живемо так лише завдяки...
Він відвернувся від телевізора та ввімкнув ПДА. Знайшов програму останніх телепрограм. Пробігши текст очима, він знайшов те, що шукав - назву секти: "Квіти".
Завантажив гуглю.
Нічого. Лише декілька посилань на відкриту інформацію (продивившись, він відкинув їх) та попередження про спробу доступу до закритої інформації Корпорації із застереженням "Не повторювати пошук за даними ключовими словами"...
"Дивно все це", подумав Олесь. Частково запускати інформацію в ефір, при цьому тримаючи її закритою... Дуже схоже на планові виявлення зацікавлених. Добре що мій канал добре захищений...
Олесь закрив гуглю та завантажив аську. З усього контакт-листа дома були лише двоє - Marylane та Ivory, дві однокурсниці із ноофаку. Спілкуватися з ними не дуже хотілося, тому він згорнув аську, вимкнув ПДА та знову ввімкнув телевізор.
- Віце-президент Корпорації Ален Хотті сьогодні виступив у Неталеді з нагоди урочистої події - ста п'ятидесяти років з дня заснування відділу Корпорації CBU: Social Communications. У своєму звернені він наголосив, що останнім часом новітні розробки даної галузі - Громадських комунікацій та Транспорту - завдячують знахідкам у зоні забруднення. Туристичні експедиції у цю зону тепер є недопустимими, так як зона уже достатньо очищена і оголошена плацдармом для випробувань нових проектів Корпорації...
Олесь ще трохи послухав, потім вимкнув телевізор. Закрита інформація в гуглі, котру він намагався знайти, дивні голоси під час експерименту, закриття зони забруднення від турекскурсій... Все це було якось пов'язано. Проте розуміти як - не можна. Бо інформація є закритою, а Корпорація ніколи не закриває інформацію, якщо це не на благо усіх і кожного...
Він ще трошки полежав, дивлячися у стелю, потім взяв-таки ПДА, ввімкнув, розгорнув аську та привітався з обома дівчатами.


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 20.05.2007 - 16:49
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
04 Пустеля

Останній подих завжди страшний... Завжди, коли ти занурюєшся у слизьку прохолоду котрольної камери, до твого організму напряму під'єднується система життєзабезпечення і мозок виймається з черепу, а твоя свідомість стає частиною гуртової свідомості усього батальону. Потрібно вдихнути, почекати, повністю видихнути увесь вміст легенів і натиснути кнопку. Секундний шок, і ти вже бачиш простір у комплексі.
Страшно завжди, коли ти не знаєш, чи повернешся в своє тіло, чи твоя свідомість залишиться в цьому псевдопросторі, а тіло разом з багатотонною "Марою" залишиться лежати там, на забороненій території. А потім, проводячи після бою профілактику, оператор оцінить твій коефіцієнт корисності - а потім зітре. Чи поселить до одного з кіборгів. Щоб рахувалося швидше.
Адже більше ніхто не турбується про мене. Офіційно я - мертвий. Неофіційно ж - оператор бойових машин підрозділу по вивченні забрудненої зони Корпорації СBU, хай їй грець...
Сьогодні новий вихід. Сява із підрозділу-4 розказував, що там знайшли якусь дивну річ, якісь древні уламки і написи. Він це прочитав через плече полковника, доки той не встиг вимкнути свій монітор.
А по поверненні підрозділ-4 утилізували.
І сьогодні ми йдемо туди знову.


Сонце нещадно вибілювало чиїсь кістки посеред пустелі. Безжальне, безсоромне, воно заглядало до найменьшої шпаринки у скелях, до кожної печери, до кожної висохлої криниці.
І лише сонце бачило, як багатотонні двоногі машини тисячами проносяться по безкрайнії скляній рівнині. Через скло видно місто. Місто, поховане, коли в-бомба прошила наскрізь кремнієву гору над ним, і потік розпеченого скла накрив місто разом з усіма жителями.
Страшна смерть.
Проте "Марам" байдуже. Вони гримлять своїми механічними двохсоткілограмовими підошвами по склу, котре віддає гулом по всій своїй поверхні.
Іноді їм на шляху зустрічаються перепони. Чи то піщаний гейзер, чи то старі "Росомахи" із бандитами, чи то привиди, чи загибле місто - вони все так же, не збавляючи швидкості, біжуть уперед. Бо те що їх рухає - више за зовнішні перешкоди.
Їх рухає воля Корпорації. Корпорації, вище за яку немає нічого.
Далі, далі, далі. Зкінчилося мертве місто, далі долина ящірок, піщана яма, гори, знову скляна рівнина - і ось уже радар пищить, показуючи, що ми близько.

І от ми тут. Частина з нас від'єднується, і заходить всередину печери. Що там - можна знати тільки їм. Вони виносят звідти величезні кам'яні брили, вкрті дивними візерунками, вантажать іх у порожні гарматні відсіки - і знову розганяються.
Знову шалена гонка по пустелі. По дорозі розстрілюємо технопавука, що з дурості вистромив свою потворну тушу з-під старого крейсера і почав стріляти нас із семидесятиміліметрової гармати. Дурень. Наше бронювання таким не пробити.
Добігає кінця дорога. От уже видно тенета, котрими Корпорація закутала забруднену територію для відсічі доступу цікавих.
Із найближчої вежі стартує каррієр, приземляється кілометрах у тридцяти за межами бази і чекає на нас.
Забирає брили.
Злітає.
І разом з ним - з тієї ж вежі гарматні башти починають випускати у нас свій боєкомплект.
А ми не можему зрушити з місця. Заблоковано систему.
Гармати цілять точно під блок керування. Точно у систему живлення.
Перша гармата домчалася, скаженою лисицею виючи у помаранчевому небі.
І раптом моя система розблоковується. Важкі ноги роблять перший крок. Гарматна частина розвертає свої жерла у бік прудконогої смерті.
Повільно розкручується мотор.
Лінія розпеченого металу прошиває найближчі кілька ракет. Іхні уламки падають на деякі із машин.
А ноги моєї "Мари" уже несуть мене звідси.
Вежа випускає ще кілька десятків ракет; тепер моя втеча - шалені перегони зі скаженими лисицями. Перегони зі смертю.
А порятунок - за найближчим остовом "Моргани".

Сонце байдуже виблискувало на боці механічної смерті. "Лисиця", торпеда близького радіусу досяжності, доганяла "Мару", що чомусь не відповіла на блокування.
Адже усі машини виявилися неврятовно зараженими.
І тому їх потрібно знищити. Разом із пілотами - мутації призведуть до повної втрати контролю.
А неконтрольовані, вони не потрібні Корпорації.
Проте помаранчеве небо не бажає побачити сьогодні моєї смерті. Я з подивом дивлюся, ик помаранчево-червона полоска повільно пролітає повз "Мару". Встигаю прочитати "1094423-Лисиця брд/214719213".
А потім ракета падає в пісок.
А моя "Мара" усе швидше і швидше наздоганяє горизонт.




------------

Жду безпощадной критики... pom.gif

Отредактировал Olgerd - 21.05.2007 - 23:43


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Loky
Дата 21.05.2007 - 23:10
Цитировать сообщение
  • Хороший Грандмастер
  • Сообщений: 505
  • Репутация: 82
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Все еще ни черта не понятно, но все интересней и интересней. После первого прочтения огрехов не вижу. Давай!


--------------------
Steal a gun to kill time

Now. Here. Nowhere.
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Olgerd
Дата 21.05.2007 - 23:56
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Цитата
Все еще ни черта не понятно, но все интересней и интересней. После первого прочтения огрехов не вижу. Давай!


Дальше будет, просто зачёты, сессия...
Пишу отрывками...

Отредактировал Olgerd - 21.05.2007 - 23:59


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 23.05.2007 - 22:15
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
05 Прочитай...

Попрощавшися з Олесем та вимкнувши аську, Руслана згорнула ПДА у браслет та почала збиратися на роботу. Корпорація не любила коли хто-небудь запізнювався.
Сівши у свою "Альфа Медузу", вона задала робопілоту курс на головну будівлю відділу розробок і ввімкнула новини.
- "А отже, наша Корпорація є найкращим виробником авіатранспорту..."
Руслана ввела свій пароль доступу, апарат просканував сітківку - і одразу ж канал новин перемкнувся на внутрішній.
- "Сьогодні було доставлено нові фотозразки археологічних знахідок із лабораторії 17в9. Працівники секцій д8 та д12 мають терміново розпочати перекодування символіки. Процент невідомих символів 11,3. Повторюю: до початку обробки сім хвилин."
Руслана тихо простогнала, вимкнула робопілота та сіла за кермо сама. Відрегулювала швидкість на максимум, задіяла СПД-систему та поклала руки на панель.
Сигнали нервових закінчень, розпізнані системою, штовхнули аерокар впред, він рвучко вийшов із загального потоку авітранспорту і, розправивши дві додаткові пари незвичних для перосонального транспорту тесла-двигунів, промайнув стрімкою синьою лінією між хмарочосами та зник за найближчою хмарою.
За три хвилини Руслана уже пристикувалася до доку основного офісу та вийшла із кабіни. До свого місця вона добиралася майже бігом, через десять поверхів та один кришталевий перехід, де вона завжди милувалася небом.
Проте зараз було не до неба.
Зайшовши до свого кабінету, вона відкрила панель доступу та ввімкнула авторизацію. Над поверхньою столу зависло зображення робочого місця, віртуальна клавіатура м'яко підлаштувалася під пальці.
На моніторі висвітилося нове повідомлення:
"Від: генеральне кервіництво
Кому:працівникам секція д8 та д12
Маркування:ТДВО-302"
"302 секунди до самоліквідації листа..."
"Вам відкрито доступ категорій 8ЧТЗКП-1 та 19АТ283-5. Доступ росповсюджується лише на нейромасив Будівлі.
Причина: необхідність якнайтерміновішого розшифрування новознайдених срижалей. Застосувати повноваження негайно по прибутті на робоче місце. Паролі у закодованому вкладенні."
Руслану дещо здивувала така спішність з перекладами, проте заперечувати волі Корпорації безглуздо. Відкривши файли за минулі знахідки, вона завантажила фотопримірники нових скрижалей та заходилася розшифровувати.
За півгодини, коли в очах уже стрибали різноманітні плями, вона відкинулася на спинку крісла. Нісенітниця. Так, процент незнайомих записів невеликий, проте якщо раніше фрази були більщ-менш інформативними (саме за допомогою таких написів був розроблений один із найкращих винаходів корпорації - тесла-двигун), то тепер те, що промальовувалося на екрані, більше всього скидалося на якусь маячню пацієнтів психлікарні...
"Отже, прийдуть вони... Повернуться. Адже лише вони. Адже вони. Повертаються. Тому що, їхня сила ще у вас. Прочитайте."
Далі йшла така ж маячня. Схоже на якусь релігійну книжку, тільки написану дуже і дуже незвично...
Руслана ввімкнула аудіатор. У кабінеті зазвучали дивні шурхотіння, потім система розвантажилася та заходилася обробляти звукову складову написів. Іноді у скрижалі був кристал, на якому були записані аудіосигнали; досі їх вдавалося лише прочитати... Рідко на них знаходилося щось цінне, проте за допомогою них було відновлено можливу структуру мовлення цієї давно загиблої, нікому не відомої високотехнологічної цивілізації...
Доки система працювала, вона вийшла у коридор, сказала "привіт" своєму колезі із сусідньої секції, взяла чашку кави та повернулася до кабінету.
Щойно двері знову матеріалізувалися, ввімкнулася звукова система, і дивні звуки заполонили кабінет.
"Як і думалося, нічого цінного" - відмітила собі Руслана і вже збиралася вимкнути звуки, коли раптово її погляд упав на один із перекладених рядків.
"Пірнай у нас... Пірнай до нас..."
Кабінет розплився, поринув у небуття, а звуки м'яко огорнули; вона відчула, що якийсь тихенький голос нашіптує їй на вухо:
"Пірнай у нас. Не будеш самотньою. Ніколи. Ми звільнимо тебе, ти будеш з нами. Ти будеш найкращою, і помаранчеве небо ... Ти зможеш. Прочитай"
Отямилася Руслана від того, що гаряча кава, чашку з котрою вона впустила, дотекла до її руки. Підвівшись, вона ще деякий час приходила до тями. Потім сіла за стіл, пустила на переклад усі тексти котрі зосталися. Потім відкрила старі нерозшифровані файли і також пустила їх на дешифратор. За півгодини кібернейрони будівлі уже ломилися од натуги, а тихенький голос все ще тихенько нашіптував Руслані у голові:
- Ми повернемося. Прочитай. Пірнай.




---------------------
Критика приветствуется...
"Лучший стимул для автора - хорошие отзывы читателей" (с) Klimat (может неточно)

Отредактировал Olgerd - 24.05.2007 - 09:34


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
George
Дата 24.05.2007 - 00:22
Цитировать сообщение
  • Грандмастер
  • Сообщений: 349
  • Репутация: 21
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Афффтар пиши есчо интересно всётаки


--------------------
И станет день ночью и польються кровавые реки по земле грешной и прийдёт конец света !

Присойденяйтесь...
Полёт Арктики

Во имя зла , добра и чегото большего....
PM Письмо на e-mail пользователю Сайт ICQ
Top
Klimat
Дата 24.05.2007 - 12:12
Цитировать сообщение
  • Хороший ПирамидХэд
  • Сообщений: 13 235
  • Репутация: 1270
  • Группа: Модераторы
Olgerd
Прочитал. Интригует, хотя пока действительно очень много недосказанного и непонятного, начиная с того, какой на дворе год, и заканчивая... Впрочем, чем-то одним не закончишь, тут много всего, но оно, как я понял, так и задумывалось. Язык хорош, как и стиль повествования. Язык даже очень хорош, и это прослеживается по всем твоим рассказам, мало того, ты ухитряешься в прозе использовать обороты и рифмы, которые я обычно привык видеть в произведениях стихотворных. Весьма оригинально. Буду теперь ждать продолжения и отписываться по поводу каждой новой главы...

Цитата
"Лучший стимул для автора - хорошие отзывы читателей" (с) Klimat (может неточно)

Меня уже цитируют icon_smile.gif. "Хороший коммент - лучшая награда автору" - это в оригинале. Из "Новошахтёрска", причём где-то из середины топика. Ты читал? Где мой хороший отзыв icon_smile.gif? (Акий я наглый сегодня icon_smile.gif).


--------------------
user posted image
Tu Fui Ego Eris
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Olgerd
Дата 24.05.2007 - 16:29
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Klimat

Пасиба за комплименты... wub.gif

Цитата
Язык хорош, как и стиль повествования.

За это наверное спасибо школьной учительнице украинского языка и литературы, а также уже семилетнему посещению лит. кружка лицея где я учился, и куда иногда заглядываю

Цитата
Язык даже очень хорош, и это прослеживается по всем твоим рассказам, мало того, ты ухитряешься в прозе использовать обороты и рифмы, которые я обычно привык видеть в произведениях стихотворных.


wub.gif

Цитата
Ты читал? Где мой хороший отзыв ? (Акий я наглый сегодня ).


Щас будет!


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 25.05.2007 - 01:13
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
06 Помаранчеве небо

Цього ранку Олесь відчував себе набагато краще ніж минулого. Заварюючи каву, він посміхався про себе та потроху наспівував під ніс якісь нескладні куплети. Кава диміла, обпалювала язик та піднебіння, і від того йому ставало ще краще і веселіше.
Ранкові новини, на кшталт щоранку, він не дивився. Просто зібрав речі, вимкнув кондиціювання та вийшов із дому, загерметизувавши квартиру.
Тороїд підійшов до зупинки майже одразу. Олесь привітно посміхнувся похмурому водію нічної зміни, та всівся ззаду, видивляючися околиці у вікно .
Тихо зашелестіли двигуни, двері закрилися, і тороїд змив у небо.
Олесь виглянув у вікно - і здивувався непоміченій досі красі. Помаранчеве небо із білими хмарками палало, висвітлюючи на своєму фоні міріади чорних силуетів, котрі нестримним потоком тягнулися поміж будівлями.
Ось тороїд облетів хмарочос поліцейського керування, потім - один із хмарочосів Корпорації, промайнув між хмарами, і, зоставивши за собою білий слід, спустився на наземний шлях...
Олесь відвернувся від вікна і відкрив на ПДА новини. Пробігся поглядом, і, не знайшовши нічого цікавого, знову вимкнув.
Повз шлях промайнула галявина, і Олесь згадав про вчорашні голоси. Проте зараз чомусь він був впевнений, що сьогодні все буде гаразд, і він в кінці кінців закінчить довгий експеримент, і Миколайович зрадіє новим результатам.
Новим результатам він радіє охоче.
Вийшовши із транспорту, Олесь бадьорим кроком рушив до інституту. Він не помітив, що квіти, котрі вчора наче шепталися з ним, зів'яли і висохли...

Зайшовши до лабораторії, він знайшов там Тао.
- Привіт-добридень, кіберзавре!
- Що се з тобою сьогодні? Се вкрай дивно, ти сьогодні поводишся відповідно до не своєї моделі поведінки...
- "Не своєї"? - передражнив Олесь, - А чієї ж тоді?
- Не знаю, - пробурмотів у відповідь кіборг. - Ти хотів мене бачити учора.
- Так, пам'ятаю. Підключайся, я зараз зроблю іще пару вимірів та будемо підраховувати.
Олесь звичними жестами увімкнув ноопроцесор, завантажив у ноокамеру думки, загерметизував її та пропустив розряд. Масивна конструкція, котра була встановлена на даху будівлі, прийшла у рух. Процілюючи крізь нікому не видимі перешкоди, головна антена трохи повернулася та викинула угору яскравий промінь.
У лабораторії Олесь, закинувши ногу за ногу, затягнувся цигаркою та спостерігав за ходом розшарування.
Перший шар.
Другий.
Третій.
"Пірнай у нас..."
Олесь стрепенувся, випустив цигарку з рота та очманіло витріщив погляд на гістограму.
Четвертий шар
"Станеш вільним..."
П'ятий.
"Бо ми це ти. Це всі ви."
Шостий.
"Бо ви були ми. Ми повернемося."
Сьомий...

До тями Олеся привів Миколайович. Старий професор зі смутком оглядав розваляну лабораторію.
- Ти хоч живий, хлопче? - було видно, що професор ледве стримується щоби не відлупцювати негідника негайно.
- Живий, - простогнав Олесь у відповідь, підводячися з підлоги. Голова розколювалося. Від вранішньої легкості не зосталося і сліду.
- Ти стривай, стривай. У тебе вся голова закривавлена. Дочекайся, швидка уже в дорозі. Дві хвилини, - Миколайович поглянув на годинника, - і будуть.
Олесь поволі ліг на підлогу і йому одразу ж покращало. Голова потроху полегшувалася, її вже не гамеслили зсередини шахтарськими молотками.
Його погляд впав на ноосферу... На те що від неї залишилося.
Закрив очі.
Тепер йому вже точно тут не працювати.
Крізь заплющені очі було видно помаранчеве небо.
Небо заступила постать.
- Ремранта сюди! - крикнула фігура комусь. - Його ще можна врятувати.
Важкий металевий стукіт сповістив про Ремранта - його медицинська величність заковтнула у кібернетичне нутро безпомічне тіло Олеся.
За деякий час він уже лежав у регенераційній найближчого шпиталю.
Йому дали снодійне, проте він не спав. Він просто лежав, заплющивши очі.
А крізь них він бачив помаранчеве небо.

Отредактировал Olgerd - 25.05.2007 - 18:40


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Loky
Дата 25.05.2007 - 08:29
Цитировать сообщение
  • Хороший Грандмастер
  • Сообщений: 505
  • Репутация: 82
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Я уже не знаю что и писать. Вроде все прокомментировали, так что напишу только что ты имеешь в моем лице постоянного читателя. icon_smile.gif


--------------------
Steal a gun to kill time

Now. Here. Nowhere.
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Klimat
Дата 25.05.2007 - 08:39
Цитировать сообщение
  • Хороший ПирамидХэд
  • Сообщений: 13 235
  • Репутация: 1270
  • Группа: Модераторы
Olgerd
Хм, "помаранчеве небо", что-то знакомое icon_smile.gif. Ну да ладно icon_smile.gif. Глава вполне на уровне, можно уже даже начинать делать определённые предположения, так держать.
Однако, выложена была в 01:13, да и написана, видимо, тоже посреди ночи, потому есть несколько недоработок, проскочивших стадию редактирования:
Цитата
видивляючися у вікно околиці

Наверное лучше будет "на околиці". Иначе выходит, что "околиці" относятся к окну, как "у вікно тролейбуса".
Цитата
Проте сьогодні чомусь він був впевнений, що сьогодні все буде гаразд

Два одинаковых слова подряд в одном предложении.
Цитата
Тизо зашелестіли двигуни

Ну, это просто опечатка...
Цитата
Ранкові новини, на кшталт щоранку, він не дивився.

Тут немного не понял смысла...

Такая вот сегодня порция критики icon_smile.gif. Жду продолжения.


--------------------
user posted image
Tu Fui Ego Eris
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Olgerd
Дата 25.05.2007 - 18:42
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Klimat
Очипятки поправил

Цитата

Ранкові новини, на кшталт щоранку, він не дивився.

Тут немного не понял смысла...


Как и каждое утро icon_smile.gif


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 25.05.2007 - 23:10
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
07 Печера

Сонце повільно висвітлювало велику будівлю, піднімаючися все вище і вище. Вона стояла чорною колоною пластикових дзеркал, і тільки де-по-де моноліт порушувався виходами комунікацій та транспортних доків.
У вікні можна було роздивитися щось тільки із затемненої сторони. І зітнутися очима з нею.
Руслана стояла біля вікна, задумливо дивлячись у далечінь. Система продовжувала переклад, і Руслані не було чим зайнятися, голова була пуста, і тільки погляд мрійливо гуляв по обрію.
Що саме перекладалося у Русланиному комп'ютері, вона ще не знала. Система допуску перестала діяти, проте вона встигла зібрати усі необхідні файли на свій локальний термінал, і він працьовито шарудів нейронами за трьома документами одночасно.
Зітхнувши, вона взяла в руки іще одну сторінку тексту. Тексту, котрий вже тепер не скидався на маячню, текста, котрий чомусь був дуже важливим.
Чому - вона не знала.
Комп'ютер повідомить їй це за двадцять хвилин.

***

Сонце піднімалося все вище і вище, а пустеля і не думала віддавати йому ні найменшої шпаринки. Проте воно грубе; воно розірве її на шматки, розпече розжареним промінням і все одно візьме те що йому потрібно.
Поодинока "Мара" потроху пересувалася засміченим рівчаком. Вилазити на сонце не хотілося; система кондиціювання уже давно мигтіла чорним, ще з самого початку; проте її не поремонтували. Вихід терміновий. Життєзабезпечення поки що не збоїло, проте скоро почне: "Мара" не розрахована на довготривалі операції.
Частково відчепивши себе від системи навігації та відімкнувши свій мозок від нутрощів машини, я стежу як поволі поважно з-за горизонту постає пекло. Розжарить усі деталі, і знову будеш техніків згадувати незлим тихим словом...
в моїй карті тільки одна точка, і я прямую туди. Там безпечно, там забрали брили. Там можна перепочити та заховатися від розпеченого сонця.
Ось уже радар радісно блимає і показує куди треба йти. Забиті піском нутрощі і рухомі механізми повільно реагують; нічна піщана буря дається взнаки.
Із останніх сил моя "Мара" доходить до входу у печеру. І зупиняється.
Виходжу, достаю із запасника свою СК, одягаю її та озираюся. Печера велика, і в ній багато малюнків і написів на стародавніх мовах. Посеред печери невеликий круглий постамент. В кутку із стіни витікає струмок, стікає по рівчачку і зникає у пітьмі. На підлозі багато слідів від мишин та кам'яних брил.
Аналізатор не виявляє у воді жодних небезпечних елементів. Озираюся знову.
Місце якесь моторошне, постійно здається що звідкись виходить дивне свічіння. Наче стіни потроху починають світитися, лише відведи від них погляд. Місця де колись стояли брили нагадували про себе морозом по шкірі.
Раптово щось промайнуло в глибині печери. Велика тінь вимайнула на освітлену частку на саму мить.
Мотрошно. Відходжу назад, впираюся у стіну. Дістаю ніж.
І помічаю, що стіни дійсно світяться.
Світяться все сильніше і сильніше, дивним сяйвом, котре береться нізвідки і зникає у нікуди. Сяйво, що через мить висвітлює печеру і велетенського щура метрів два заввишки.
Щур дивиться на мене своїми маленькими очками. Розуміє мою беззахисність.
Проте це не так.
Двохсторонній ніж Корпорації не позбавлений своєї сили, а СК дає мені шанси не бути пораненим у цій бійці. Адже на запах крові може прийти хтось грший за цього пацюка...
Натискаю кнопку, і подвійне лезо розкривається, даючи мені зручну і велику двосторонню зброю.
В ту же мить пацюк кидається на мене.
Короткий замах - і лезо розтинає тварюці око, і вона відкочується назад. Але це її не зупиняє. Вона атакує знову і знову, і тіло згадує те чому вчилис його на полігонах. Вигинаючись неймовірними дугами, так, що сухожилля і м'язи віддають болем, воно вивертається від стрімких атак тварини.
Врешті решт пацюк знесилює від втрати крові.
І невелика людська фігурка віддає його кров землі.
А написи горять все сильніше та сильніше...

***

Руслана підняла очі на розпізнаний текст. Завантажила у пам'ять всі тексти усіх скрижалей. Відкрила записи звуків.
І натиснула на кнопку "програти"...

Вона ще не знала, що в наступну мить світ зміниться назавжди.

Отредактировал Olgerd - 25.05.2007 - 23:28


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Klimat
Дата 26.05.2007 - 10:57
Цитировать сообщение
  • Хороший ПирамидХэд
  • Сообщений: 13 235
  • Репутация: 1270
  • Группа: Модераторы
Olgerd
В этот раз не нашёл, к чему придраться icon_smile.gif. Всё классно, маховик сюжета раскручивается, тайна всё ближе... Кстати, сколько всего глав планируется, если не секрет, конечно?
Жду продолжения.


--------------------
user posted image
Tu Fui Ego Eris
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Olgerd
Дата 26.05.2007 - 11:21
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Klimat

Цитата
Всё классно, маховик сюжета раскручивается, тайна всё ближе...


Гы-гыicon_smile.gif кто сказал что близко? То, что было пока - лишь завязка...

Цитата
Кстати, сколько всего глав планируется, если не секрет, конечно?


Честно говоря на знаю. Буду писать пока пишется!

Отредактировал Olgerd - 26.05.2007 - 11:25


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 27.05.2007 - 23:31
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
08 Люди не вміють літати

Олесь рвучко розплющив очі. Він лежав на ліжку в кімнаті із синіми стінами. Стіни були дивні, по ним блукали плями напівпрозорості, показуючи здивовані лиця людей. Деякий час знадобився Олесю щоб зрозуміти, що вони не здивовані. Вони мертві.
Він підхопився з ліжка, проте не втримав рівновагу і впав на підлогу. Руки та ноги чомусь були страшенно неслухняні, наче не свої. На спині щось важко ворушилося.
Він підвівся і повільно підійшов до дзеркала.
Зкрикнув та ледве знов не зомлів.
Те що дивилося на нього з-за спокійної дзеркальної поверхні більше не було людиною.
Напівпрозора сяюча фігура. Блакитного кольору сяйво, чи то шкіри, чи то всього тіла. За спиною - дивні нарости, наче купа мацаків однакового розміру. А дивніші за все - очі.
Вони палали синім полум'ям посеред позбавленого будь-яких інших рис обличчя. Рот, ніс, вуха, навіть волосся - все зникло...
олесь зхопився за голову. Потім застогнав.
В одній із стін він помітив вікно. Визирнув. Високо. Дуже.
Розігнався і стрибнув...
Відчуття польоту заповнило його, голова запаморочилася, він з жалем зрозумів, що все своє життя чекав на цю мить. З жалем - бо знав: таке відчуваєш лише раз.
Бо люди не вміють літати...
Раптовий грюкіт налякав його, змусив розплющити очі, потужний промінь світла засліпив, а темне тіло повітропоїзда наближалося...
Все вийшло саме по собі. Купа стрічок за спиною, що досі просто волочилася по вітрі, зробила щось дуже схоже на змах велетенсьих крил. Вітер рванувся в обличчя, і велеть повітропоїзда промчала мимо, а тіло зависло на місці.
Завжди мрія. Літати. У небо - чорне від зірок.
Дивна істота, не схожа ні на що інше промайнула повз вікна Корпорації. Пробивши собою моноліт срижалів стін, вона пронеслася крізь верхні яруси. Лише неба прагнула вона.
Охоронні системи вежі спрацювали, монолітні стіни розступилися, даючи простір важким багатотонним гарматам, котрі вставали в бойове положення, розкручуючися і готуюися послати в байдуже небо міріади розжарених шматочків...
Олесь захоплювався польотом, він впивався ним, п'янів та просто шаленів від відчуття глибини під собою, вогнів міста та нескінченного потоку машин, котрий не вщухав навіть уночі. Очі палали все дужче і дужче, і він вже скидався на вогнеголового привида як його зображають у фільмах корпорації.
Раптово щось гаряче розірвало йому плече, і ниточка вогняних цяточок майнула в чорне небо. За нею ще одна і ще одна.
"Гармати", - зрозумів Олесь.
Проте прострелене плече чомусь не боліло. Він поглянув на нього, і побачив абсолютно гладку і нічим не пошкоджену сяючу кінцівку...
Тоді щось неначе оволоділо ним.
Він розвернувся і стрімко впав вниз. Туди, де важко рокотали перетравлюючи свинцеву дріб важкі кулемети.
Кібермозок будівлі не розумів дивного факту, що гармати не завдають такій малій цілі ніяких ушкоджень.
Плити знову заворушилися, і на допомогу працюючим гарматам стали у своїх пазах, заряджаючися, додаткові.
Але тут стрімка фігура долетіла до будівлі.
Гармати стріляли і стріляли; постріли прошивали сусідні будівлі, котрі також починали відгавкуватися у відповідь; вниз сипалися скалки арматури, прошиті наскрізь аеромобілі та флаери.
Проте набагато частіше падали гармати Корпорації.
Працюючи наче лезами, стрімка сяюча фігура металися від одного жерла до іншого, збиваючи важкі багатотонні брили гармат донизу.
Туди, де на клумбах світилися Квіти.

***

Прокинувся Олесь у себе в кімнаті. Звично піднявся, заварив каву.
Визирнув у вікно.
Навколо будівлі корпорації роїлися короботи та ремонтні бригади.
Посміхнувся, замкнув вікна. Вийшов із квартири, згадуючи сон цієї ночі.

Отредактировал Olgerd - 31.05.2007 - 15:38


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 29.05.2007 - 23:43
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Жду комментариевicon_smile.gif


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Olgerd
Дата 31.05.2007 - 01:32
Цитировать сообщение
  • Хороший Мастер
  • Сообщений: 234
  • Репутация: 59
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
09 Сходить сонце

Сідаючи у тороїд, Олесь відчувався якось дивно. Вчорашній сон усе не давав спокою, наче щось у ньому було... Не так, чи що...
Тороїд знявся і попрямував своїм звичним шляхом. Олесю чомусь надзвичайно хотілося спати, він опустив голову на груди і заплющив очі.
"Пірнай у нас..."
Олеся збудив удар. Тороїд досить сильно зтруснуло, потім ще раз і ще... Визирнувши у вікно, Олесь побачив, як висока будівля несеться вгору. Тороїд падав.
Здригнулася підлога, застогнав метал, проте пілоту вдалося в останню мить вирівняти велета та ввімкнути амортизуючі системи. Двері та вікна позбулися скла, а у стіні з'явилась велика тріщина, крізь яку стало видно вулицю.
Олесь визирнув у тріщину - і зомлів...
На вулиці коїлася кривава вакханалія. Істоти, як ті, ким він ставав уві сні, різних кольорів і розмірів, кидалися на відстрілюючихся солдат Корпорації та просто на перехожих. Мимо пробігла дівчина, яку наздогнав крилатий пурпуровий велет і, схопивши її "крилами", розідрав на кілька частин - бризки крові та шматки нутрощів полетіли в усі боки, обливаючи Олеся та внутрішність тороїда...
Солдати CBU стріляли часто, і, на відміну від Олеся, кулі влучно відривали скаженим істотам кінцівки, прошивали крила та розкидували по обійстю. Куля влучила у невеликого мармурово-зеленого прозорого привида, і він, заливаючи околиці криком від нестерпного болю, прошив собою будівлю і зник кудись у напрямку сонця.
Щось прошурхотіло ззаду. Олесь обернувся - і зустрівся поглядом з палаючими очима. Крізь збиту плиту зовнішнього ряду двигунів, котрі тепер безпомічно гойдалися пограючи іскрами по всьому салону, зазирав той хто став причиною падіння тороїда. Розрізаючи дроти та запчастини, він продерся крізь крісла до Олеся.
Олесь заплющив очі, і з якоюсь байдужістю став чекати на останній удар.
Повільно спливала мить, друга, третя...
Коли через деякий час Олесь змусив себе розплющити очі, у салоні уже нікого не було. Точніше - нікого живого. Тільки шматки тіл гойдалися розвішаними візерунком лісу...
Створіння з палаючим поглядом зникло, убивши усіх, крім Олеся.
Він обережно визирнув назовні. Крики та постріли лунали тепер звідкись здалеку. Обережно вилізши через відкритий аварійний вихід, Олесь швидким кроком пішов у бік інституту.
Коли будівля інституту виринула з-поміж будинків, Олесь зрозумів, що усе, що сталося із ним минулої ночі, був не сон.
Він дійсно вчора літав. Не уві сні насправді.
Будівля інституту дивилася на нього з німим докором, спогядаючи світ через наполовину зруйновані дві третини поверхів...
"Ось чому той навіжений страх не вбив мене..."
Олесь ще деякий час постояв, спостерігаючи хмари, котрі пролітали наскрізь колись таку знайому аудиторію ноосфери.
Потім розвернувся і пішов геть.

***

Із печери повільно показалася велика тінь. Скорпіон на брилі байдуже спостерігав, як повз нього, поволі пересуваючися, пройшла важка "Мара". Вона дико скрипіла і стугоніла іржавими від вологого повітря печери та запорошеними до нерухомості піском і пилом ногами, проте рухалася. Все швидше і швидше.
Якісь напівпрозорі стрічки рухали іржаві ноги, ховаючися у кабіні оператора. Кожен ворушив якусь частину, і іржавий метал все більше і більше виблискував на сонці, зкидаючи із себе тоненькими струмками пісок. "Мара" рухалася все швидше і швидше.
Туди, де сходить сонце.

Отредактировал Olgerd - 31.05.2007 - 15:41


--------------------
Olgerd Leen Outlander
КВІТИ
ВЕСНА
user posted image
user posted image
PM Письмо на e-mail пользователю
Top
Loky
Дата 31.05.2007 - 09:59
Цитировать сообщение
  • Хороший Грандмастер
  • Сообщений: 505
  • Репутация: 82
  • Группа: Пользователи
  • Предупреждения:
    (0%) -----
Все на уровне. Я понял: твой стиль - никакой конкретики! icon_wink.gif
Нет, на самом деле, так интереснее.
Давай дальше.

З.Ы. Если не секрет, объясни необразованному кацапу icon_smile.gif , що таке "мацаки", ато в словарь лезть влом.


--------------------
Steal a gun to kill time

Now. Here. Nowhere.
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
Klimat
Дата 31.05.2007 - 12:04
Цитировать сообщение
  • Хороший ПирамидХэд
  • Сообщений: 13 235
  • Репутация: 1270
  • Группа: Модераторы
Olgerd
Странно, как это я целую главу проморгал eusa_think.gif... Ладно, исправляюсь. Замечания по 08:
Цитата
Відчуття польоту заповнило його, голова запаморочилася, він з жалем зрозумів, що все своє життя чекав на цю мить. З жалем - бо розумів: таке відчуваєш лише раз.

"З жалем" использовано два раза подряд, но это, как я понял, литературный приём, так что всё нормально. А вот повторение "зрозумів" - "розумів" режет слух.
Цитата
Купа стрічок за спиною, що досі просто волочилася за спиною по вітрі

"За спиною" - "за спиною".
Цитата
Завжди мрія. Літати. У небо - чорне від зірок.

Наверное, "завжди мріяв".
Цитата
Гармати стріляли і стріляли; постріли прошивали сусідні будівлі, котрі також починали відгавкуватися у відповідь; вниз сипалися частини будівель, прошиті наскрізь аеромобілі та флаери.
Проте набагато частіше падали гармати будівлі Корпорації.

"Будівлі"-"будівель"-"будівлі".

По 09:
Цитата
Тороїд звично знявся і попрямував своїм звичайним шляхом. Олесю чомусь надзвичайно хотілося спати,

Тут, думаю, понятно.

В общем нормально, хотя тавтологий многовато в этот раз... Сюжет продолжает развиваться, появился экшен. Кровища, вот, налево и направо хлещет icon_smile.gif. Жду продолжения.

Loky
Цитата
З.Ы. Если не секрет, объясни необразованному кацапу icon_smile.gif, що таке "мацаки", ато в словарь лезть влом.

Щупальца.


--------------------
user posted image
Tu Fui Ego Eris
PM Письмо на e-mail пользователю ICQ
Top
 
Опции темы Страницы: (4) [Все] 1 2 3 ... Последняя » Создание опроса

 



[ Script Execution time: 0.0204 ]   [ 12 queries used ]   [ GZIP включё ]



Украинская Баннерная Сеть